А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я – все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з вище |
Нагадують серцю, як йшов босоніж. | (2)

Тут захід не сонця, а теплого друга,
Підхід до чужих, але також людей,
Як їду від дому, лишається туга, |
Та “ні” відступати від своїх ідей! | (2)

Я знаю мені кожний день помогають
По життєвих дорогах розносить хліби
Душі предків моїх, |
Що у рідній землі спочивають, |
Материнська любов спасає мене від журби. | (2)

А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я – все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з вище |
Нагадують серцю, як йшов босоніж. | (2)

Темно!

Темно,
Ніч за вікном,
Чемно
Діти з котом
Сплять в обнімку разом
Добрим сном!

Тиша,
Ніч за вікном,
Миша
Їсть під столом,
Нерви стали здавать,
Треба спать.

Боже,
Ніч на дворі,
Може,
Моїй дітворі
Сниться добрий дракон
І зелений слон?..

Хтось
На лавці сидить,
Мріє
І зовсім не спить,
Ой, любові пора
Буде, дітвора!

Ти мене продовжиш на землі -
Якось вранці сказав мені тато.
У дитинстві, як були малі,
Він добро посіяв, щоб було багато.
Ти – то я – шептала мені мама,
Приїжджай до дому, зрідка, та приїдь,
Вишила сорочку і до сонця браму
Привідкрила рано до зорі на схід.

Приспів:
Дякую, тату, за очі! Дякую, мамо, за все!
Дякую зорям за ночі, а тобі за себе!
Дякую, тату, за очі! Дякую, мамо, за все!
Дякую зорям за ночі, а тобі за себе!

Я вдивлявся в небо, йшов на схід до тебе,
І чекав, що зорі вкажуть знак.
Дорога, дорога – це безмежність Бога,
Та знайду тебе і буде так.
Я тебе кохаю, ти одна у світі,
Довго я шукав і чекала ти,
Моя рідна, мила в неповторну мить
Посміхнись – і зразу оживуть світи!

Приспів.

Це не суд, не війна, не містерія,
Це його величнісь Життя,
Ти зайшов, бо лишив відкриті двері я,
Там за класику зійде і вовче виття.

Приспів:
Я не сказав останнього слова,
Я не розібрав, де зерно, де полова,
Вдень і зі свічкою правду шукаю,
І кричу, і молю, і гукаю!

Мені друзі сказали по-чесному,
Що існує священна війна,
Якщо будемо, браття, по-одному,
Буде разом нам, браття, хана.

Приспів.

Не чекайте, що буде полегшення,
Не благайте, щоб душу спасти,
Тут в режимі не буде пом’якшення,
Хто народиться – мусить рости.

Приспів.

Але поки хтось точить ножі на нас,
Ми до блиску натремо мечі,
Поки сили вогонь у душі не згас,
Поки сили дають дощі.

Приспів.

Комусь вигідно, щоб ти хворів
І пігулки продавати всюди,
Комусь вигідно, щоб ти згорів
У вогні алкоголю і облуди.

Комусь хочеться, щоб ти хотів
Подивитись в ящику рекламу,
Комусь вигідно, щоб ти здурів
І продав у рабство рідну маму.

Комусь вигідно, щоб я забув
Рідну мову, говорив на “інгліш”,
Комусь вигідно, щоб я забив
Болт на себе і пахав на інших.

Комусь вигідно, щоб ти сидів
Без надії у закритих стінах,
Комусь вигідно, щоб ти привів
Жінку чорну, а сестру віддав в замін.

Я співаю, щоб почули ті,
Кому вигідно це творити,
Мене завтра мо’ і не буде у житті,
Але комусь вигідно ще жити.

Буде бій, священна боротьба
Та без зброї сам народ, як зброя,
Злидням і брехні – ганьба,
А любові присягнемо стоя!

Чи комусь вигідна війна?
Запах крові придає азарту,
Світле й темне, чистий день, пітьма,
Де той рай? Дивлюсь на карту.

Дуже хочеться, щоб росли
І співали про щасливе діти,
Щоби їхнії батьки мали час
Любити їх і гріти!
Любити і гріти…

Бачу у склі очі твої,
Убиті, ніякі такі,
Ти перейшов увесь цей процес
Перебудову і навіть прогрес,
Ти вижив в сні, пройшов по весні
Цінності ці.

Цінності ці, ах, цінності ці,
Розкажи всім пісню,
Напиши мамі казку,
Заспівай, а мені заспівай!
Заспівай, а мені заспівай!

Нині весна, а завтра зима,
Зорі ще світять, а, може, нема,
Вічність одна, вічність сумна,
Бог є чи нема? – Складна тема життя.

Це тобі, чи пекло тобі? -
Поговоримо в чаті,
“Людина” твій нік,
“Людина” твій нік”.

“Людина” твій нік”,
Розкажи всім пісню,
Напиши мамі казку,
Заспівай, а мені заспівай!
Заспівай, а мені заспівай!

Часу не гай!

Бачу у склі очі твої,
Убиті, ніякі такі,
Ти перейшов увесь цей процес
Перебудову і навіть прогрес…

Так хочеться бути поруч
І бавити твої руки,
Співати, ідучи вгору,
Приймати і радість й муки.
Так хочеться легко жити,
Згадати слова відверті,
До смерті тебе любити,
Любити і після смерті.

Ти снилась мені роками,
Я мрію, ти – моя казка,
Я згадував ім’я мами,
Пробачте мені, будь ласка,
Що душу солодку твою
Шукав так повільно досі,
Що жити почав тобою,
Я захопився грою.

Я знаю, полиєш квіти,
У твоїх очах живе небо,
Тебе так обожнюють діти,
Це все зрозуміти ще треба.
У цей новорічний вечір
Ти – краще моє бажання,
Ти – муза моя, до речі, |
Ти – вічне моє кохання. | (2)

Так хочеться бути поруч
І бавити твої руки,
Співати, ідучи вгору,
Приймати і радість й муки.
Так хочеться легко жити,
Згадати слова відверті,
До смерті тебе любити,
Любити і після смерті.

Так хочеться бути поруч |
І бавити твої руки… | (2)

Білим снігом засипала все,
Залишились тільки сни,
Мої мрії вітер несе,
Кольорові вони.
Чистий аркуш, небо дано,
Малюватиму знов,
Хоч і хмарами затягло,
Буде гріти любов.

Приспів:
Це холодне слово “зима”
Нагадає тобі й мені,
Що турботи, мороки нема,
Є лиш чистий сніг.

Я від міста далі втечу,
Швидко геній брудом став,
І сніжинкою полечу,
Високо літав.
Але знаю я, по весні,
Що сніжинки, якою впав,
Сон приснився вночі мені,
Поки я не встав!

Приспів. (2)

Мій голос в ночі буде за ознаку,
Що я ніде від тебе не пішов,
Хто знає, чи зоря зійде ще зранку, |
Чи в серці буде грати ще любов? | (2)

Мій погляд вночі буде замість світла,
Та прийдеш по прочитаних книжках,
Я все забуду, тільки нагадаю,
Що вся біда в твоїх й моїх думках.
Я все забуду, тільки нагадаю,
Що вся любов в твоїх й моїх руках!

А зранку ти сама до мене прийдеш
Без слів моїх дурненьких і смішних,
І принесеш мені усе одразу: |
Любов і сміх, і неповторний гріх! | (2)

Мій голос вночі буде криком болі,
Шептати буду: “Я тебе люблю…”

Ми обов’язково з тобою зустрінемось
У Донецьку, Одесі чи Львові,
Одне одному в очі задивимось,
Я спитаю: “Ми знайомі?”

Випадково чи так мало бути, |
Що зустрілись ми так далеко? |
Ця секунда могла промайнути |
І були б ми уже далеко. | (2)

Ми обов’язково з тобою побачимось,
У трамваї, тролейбусі, небі,
Може з радості навіть заплачемо,
Поговорим по нашій потребі.

Випадково чи так мало бути,
Що зустрілись ми так далеко?
Ця секунда могла промайнути
І були б ми уже далеко.

Нам прийдеться зустрітись з тобою,
Земля кругла, а часом квадратна,
За столом, в магазині, у бою,
І надіюсь вона не остатна.

Випадково чи так мало бути, |
Що зустрілись ми так далеко? |
Ця секунда могла промайнути |
І були б ми уже далеко. | (2)