Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить |
Та на кобзі грає. | (2)

Кругом його степ, як море
Широке, синіє,
За могилою могила, |
А він тілько мріє. | (2)

Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває,
То приляже та послуха, |
Як кобзар співає. | (2)

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить |
Та на кобзі грає. | (2)

Ой у вишневому садочку,
Там соловейко щебетав:
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Там соловейко щебетав.

Ой у зеленому садочку
Козак дівчину умовляв.
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Козак дівчину умовляв:

“Ой ти, дівчино чорноброва,
Ой чи підеш ти за мене?
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Ой чи підеш ти за мене?”

“Моя матуся тебе знає:
Ти той козак, що все гуляє!
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох,
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Ти той козак, що все гуляє”.

“А я матусі не злякаюсь.
Якщо з тобою покохаюсь!
Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох.
Ай-я-я, ох-ох-ох,
Якщо з тобою покохаюсь”.

Ішло дівча лучками,
Лучками,
Несло фартух з грушками,
З грушками.

Стрітив його парубок,
Парубок:
– Покаж, дівча, заробок,
Заробок.

Дівча собов потрясло,
Потрясло,
Показало, що несло,
Що несло.

– Несу грушки і ябка,
І ябка –
Для парубків забавка,
Забавка.

Кого люблю трушечку,
Трушечку,
Дам йому я грушечку,
Грушечку.

Кого люблю сердушком,
Сердушком,
Дам йому я з фартушком,
З фартушком.

– Ой дівчино, чия ти,
Чия ти?
Ходи зі мнов гуляти,
Гуляти.

– Не питай ня, чия я,
Чия я,
Вийдеш ти та й вийду я,
Вийду я.

Ішло дівча лучками,
Лучками,
Несло фартух з грушками,
З грушками.

Завітайте до нас навесні,
Як каштани заквітчані мріють,
Як злітають над Прутом пісні,
Завітайте до нас в Коломию!

Приспів: (2)
Де на світі я не буду,
Сині гори не забуду,
Як згадаю – серце мліє,
Коломиє, Коломиє!..

Може, тут ваше щастя живе,
Може, стрінете дівчину милу,
Коли вечір липневий пливе
З полонин запашних в Коломию.

Приспів

Завітайте до нас восени
На веселі святкові забави,
Станьте з нами в танок вогняний,
Як заграють сопілки й цимбали.

Приспів

І тоді, як пухнаста зима
Білим килимом гори укриє,
Як смерічку мороз обійма,
Коломия вас серцем зігріє.

Приспів (2)

Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.

І просилася,
І молилася:
– Пусти ж мене, старий діду,
На вулицю погулять.

– А я сам не піду,
І тебе не пущу,
Бо ти ж мене старенького
Та й покинеш на біду.

Куплю тобі хатку
Та й сіножатку,
І ставок, і млинок,
Щей вишневенький садок.

– Ой не хочу хатки,
Ані сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка.

А ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга,
А я молоденька,
Гуляти раденька.

Ой під вишнею,
Під черешнею,
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелеться в полі туман.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебідонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар,
Я тебе пригорну до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.

Не ходи по хаті,
Не буди дитяти,
Дитя буде спати,
Котик муркотати.

Котику біленький,
Котику чорненький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.

Не ходи по хаті,
Не буди дитяти,
Дитя буде спати,
Котик муркотати.

Служив козак при війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

Ішов він раз по стежці
Із лісу темного
І стрінув він дівчину,
Що несла пироги.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
І стрінув він дівчину,
Що несла пироги.

Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.

Дівчина як почула,
Козацькі мрії-сни –
Відразу запросила
На свіжі пироги.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Відразу запросила
На свіжі пироги.

А як вони діждались
Щасливої пори –
Вона його цілує
А він їсть пироги.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Вона його цілує
А він їсть пироги.

Та раптом із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур’яни.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Козак із переляку
Сховався в бур’яни.

А то були мисливці –
Ніякі вороги,
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Приспів:
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Козак гірко заплакав,
– О, люті вороги,
Візьміть собі дівчину –
Віддайте пироги.

Приспів: (2)
Ой чули, чули, чули,
Чи чули, чули ви,
Візьміть собі дівчину –
Віддайте пироги.

Била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.

А я собі стояла,
Аж кури запіли.
На двері воду лляла,
Аби не рипіли.

На двері воду лляла,
На пальцях ходила,
Щоб мати не почула,
Щоби не сварила.

А мати не спала,
І все чисто чула,
Та тільки не сварила –
Сама такою була.

Била мене мати
Березовим прутом,
Щоби я не стояла
З молодим рекрутом.

Ох і не стелися,
Хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі…
Гей, не втішайтесь,
Злії воріженьки,
Та пригодоньці моїй!

Бо моя пригода –
Козацькая врода,
Так, як ранняя роса:
Що вітер повіє,
Сонечко пригріє –
Роса на землю впаде.

Що вітер повіє,
Сонечко пригріє,
Роса на землю впаде –
Так моя неслава,
Людська поговірка,
Усе марно пропаде!

Наїхали пани
Та ще й орендарі,
Воли й вози забирають…
Гей, беріть же ви
Усю худібоньку:
Не маю вам що казать!

А я, як жив буду,
То все те здобуду:
Воли й вози покуплю,
Мережані ярма,
Тернові занози
Ще ж бо й сам я пороблю!

На людськую славу
Й тую поговірку
Ще раз у Крим ісходжу:
Повні вози солі,
Повні мажі риби
Ще додому привезу!

Немов викічливої жде Україна,
Наслухалась добре вона тих речей,
А праці й поради від кожного сина
Жде мати убога і просить дітей.

Приспів:
До праці великої, праці святої!
Не нужні тут шаблі, гармати й списи,
А розуму треба, любові живої
Та вміння встояти у скрутні часи!

Зберайтесь же кращі сини України,
До ніг її працю свою принесіть,
Зберайтесь до купи, єднайтесь в єдино,
У світло науки і братства світів.

Приспів