народився колись,в 1980 році,в селі Кулачківці,

Снятинського району,Івано-Франківської області.

як і всі діти – спочатку дитячий садочок,потім школа,але так сталося,що в рідному селі,9-ий клас я вже не закінчив.

сосідка і подружка  Оксана сказала що в сусідньому,через поле -

селі набирають дітей до спеціалізованої школи з музичним нахилом,як відділення коломийського пед.училища.

в музичній школі я грав на трубі,а такого інструменту там не було в переліку,та сівши на раму велосипеда,я разом з батьком поїхав назустріч долі…

прослуховував мене дорогий мені зараз Петро Василович(саме Василович Корж,в цьому селі,і поважати це необхідно

)я “попав” в це училище на рік,і воно виявилось моєю такою собі “перевалочною” базою в інший  равчальний заклад!

в 1995-му році,коли в нас на заході України за поступання в навчальний заклад треба було заплатити 1000 долярів хабара,я, по настанові знайомого,поїхав на Київщину,Кагарлицький район.село Стрітівка.

там я провів подальші 4-и роки свого життя,в Кобзарській школі!

то були сильних,щасливих і не дуже,чотири роки,я вчився я грав і співав,футбол.волейбол,походи на ставок,завжди пресинг зі сторони місцевих…але важливим було все,нас безкоштовно навчали кращі викладачі зі столиці,навіть вчили ремонтувати і виготовляти бандури,а ще ми спілкувались і жили в умовах  всього українського.

багато хлопців не мали музичної освіти,а моя база, мені стала в нагоді,із-за цього, мене деколи відпускали з занять,щоб я позаймався додатково,що я в перші два роки дуже любив робити.

як не згадати про Василя Стьепановича й Антоніну Іванівну Литвинів,які всім серцем переживали за нас,допомагали,любили…

Знаю що і зараз Галина Михайлівна Іванова,є директором цього закладу,за що і їй дяка,бо були тяжкі часи коли годували нас тільки гречкою,але та гречка була,і ті хто здалеку,як я, хочеш не хочеш,а їли…)

пам’ятаю всіх викладачів вихователів і працівників Школи,особливо, баб Зіну,баб Таню,Баб Дуню,які нас терпіли в гуртожитку!

а потім,після закінчення,я хотів,як нормальний чоловік піти в Армію, але все склалось інакше.

нове тисячоліття,я з друзями Олексою Миколайчуком і Петром Труфином,зустрічали в Кам”нець-Подільському Державному Університеті ім. Івана Огієнка,та в тому ж новому тисячолітті,з Олексою, ми перебрались в Чернівці на чисто музичну спеціалізацію,на кафедру музики  до професора Андрія Кушніренка!

там вже ми відчули смак самостійного , дорослого життя.

на перший в своєму житті фестиваль,як не дивно,я потрапив коли мені було – 18 років,то було ще в Кобзарській школі…мої однокашники пройшли перший тур відбіркового конкурсу на фестиваль Червона рута,і один з учасників відмовився їхати далі,думав що нічого не вийде! мене попросили допомогти,я не відмовився, і ми потрапили на Червону руту “99, в місто Дніпропетровськ,як гурт ” Велесич” – то був мій перший,але сурйозний фестивальний досвід!

а потім ми З Олексою Миколайчуком декілька раз вигравали “Сурми Звитяги”,в тому числі і гран-прі,брали другі місця на “Байді” м.Тернопіль та “Вихід на Полонину” в м.Путила(правда з нами були Івась Григоряк та Шаманський Костя,який тоді був у армійській відпустці, перше місце на “Україно,зоре моя ” в Донецьку, та наша маленька гордість – Перемога в жанрі авторська пісня та акустична музика на “Червоній Руті-2003″ м.Київ де я виступав разом з двома товаришами,талановитими музиками- Олексою Миколайчуком(бандура),та Івасем Григоряком(соло-гітара) гурт “ЗаУ” м.Чернівці.

з 2004-го року активно подорожую і співаю Україною і близьким зарубіжжям,як на вулиці так і на фестивалях))

з 2005-го року я приєднався до спільноти незалежних творчих людей позитивного спрямування, до “Каравану Сонячних Бардів”,і з цією прослов’янською спільнотою,яка активно впливає на відродження Родових традицій,фольклору,писемності і навіть харчування,проїхав багатьма країнами колишнього Союзу,де всюди співав рідною мовою!

в 2009-му році записав два презентаційних диски,під гітару авторські пісні – “Сонячна Ніч”, та пісні в супроводі бандури – “Кобзар Шкрум”.

на даний момент живу і працюю у Вінниці,вчусь малювати,і співпрацюю з досить відомою студією…

11 липня, у славному місті Керч відбудеться у рамках фестивалю „Я есьм Вселенная“ відбудеться виступ кобзаря і мандрівного барда Віктора Пашника.

Початок концерту о 19 годині на базі відпочинку „Чайка“

З 6 жовтня по 17-е, я перебував на базі туристичного дитячого табору “Салют”, що знаходиться в ближньому Підмосков’ї. А перебував я там з бажанням змінюватись і з давньою мрією  - хоч трішки заспокоїтись! Спробую роз”яснити…і буквально зразу зможете перевірити мої слова!!!

Наша Слов”янська ментальність пов”зана з основним принципом – “рух – це життя” – з яким я повністю погоджуюсь, і стараюсь цьому принципу слідувати, але є ж різний рух…вперед,назад,тупцювання на місці, і ще багато всіляких варіантів… спробуйте поексперементувати – закрийте очі, і спокійно,без жодної думки,відчуйте і прослідкуйте хоча би 5 секунд за тишею,або хоча б за своїм диханням! думаю ви будете вражені,тому що на своєму досконалому організмі ви знайдете безформову частину,яка знаходиться приблизно на, чи десь в голові  яка живе абсолютно автономно, і зовсім не слухається свого “хазяїна” – та так,це є  ваш розум)

Якщо коротко пояснювати що я переживав, то не факт що ви хоча би щось зрозумієте! спробую якось по черзі…на шлях істини, в прямому розумінні цього слова, я став, як і кожна здорова людина, ще в підлітковому віці. Спочатку була родина і село де цінності були простими, але головне було не зашкодити собі і людям, потім Кобзарська школа, де вчили бути відданим Батьківщині і українцям, далі університет – час, коли треба було попробувати і відчути на практиці справжнє життя, і нарешті вільне життя – це власне, період мого  пошуку правди, а після того як ти закінчуєш Виш  - реально не знаєш що і куди (хоча перед тим, думав що вже дорослий)!!! …пройшло довгих п’ять років після університету, я встиг помандрувати, познайомитись з величезною кількістю творчих і духовних людей, людей різних національностей і світоглядів…і на початку цього року вперше почув слово віпассана…потім прочитав книгу Ларі Розенберга про все це,і вирішив для себе що треба спробувати на собі цю техніку!

отже, Віпассана (самопізнання) – це вид медитації, в основі якого лежить самопізнання,власне відчуття себе і всіх своїх емоцій,як негативних так і позитивних і нейтральних!ми сприймаємо світ через відчуття…і ідентифікувати ми можемо для себе: – добре, неприємне, або нейтральне відчуття! Окрім того, ще варто додати що ми весь світ сприймаємо через себе і саме ці відчуття, і ніяк по-іншому, ніяк і все! Ми переймаємось, турбуємось, хвилюємось по дуже і дуже “важливим дрібницям” – як хто з нами повівся, і що нам сказав! Виникає запитання, при чому тут Віпассана? і з чим її їсти?

на початку цього 10-ти денного курсу, який називається – рітріт, нас попросили зберігати тишу (благородне мовчання) цих самих 10 днів – ні знаками, ні письмово не спілкуватись, і виконувати все, що попросить вчитель (досить умовно, бо головним там є помічник вчителя, і весь курс ведеться по запису, з перекладом на російську мову), правда – добре годують, але й там були особливості…вегетаріанські, і ще попросили погодитись з проханням не вбивати, не красти, відмовитись від сексуальної активності, не брехати, не виходити за рамки території, віддати свій мобільний…уявляєте?!… і коли ми(людей було так з 100 чоловік), погодились, об”явили благородне мовчання, і почалась практика – перемішана з муками, терпінням, бажанням втікти і просто щось голосно крикнути! графік важкий, вдумайтесь:

о 4-ій   – підйом,

о 4:30  - медитація в кімнаті, або в медитаційному залі,

о  6:30 – сніданок, відпочинок,

о  8-ій  - спільна медитація в залі,

о  9-ій  - медитація в залі, або в кімнаті (по бажанню вчителя)

в  11-ть  - обід,відпочинок,

в  13-ть  - медитація в кімнаті, або залі,

о  14:30  - спільна медитація,

о 15:30  - медитація в залі, або кімнаті(по бажанню вчителя)

о  17-ій  - підвечірок (чай і фрукти)

о 18-ій  - спільна медитація,

о 19-ій  - бесіда вчителя,

о  20:15  - медитація,

о  21-ій  - запитання до помічника вчителя,

о  21:30  - виключається світло!!

отаке монаше життя я спробував за цих 10 днів!

…отак все відбувалося, і все що потрібно було робити щоб стати вільним від страждань (бо страждання не вибирає  ні національності, ні віросповідання, ні кольору шкіри, ні кількості прожитих років)!

хоч як вчитель не переконував,через перекладача, що це є нерелігійна організація, було зразу відчутно, що це вчення Будди і в принципі, сам вчитель не проти культу власної персони…тим не менше, грошей за це давати не треба було, хіба що після рітріту, і можна було для свого загального розвитку – попрактикуватись! Я щасливий від того, що я там був!

…пройшло вже 2 місяці з того часу як я був на тій медитативній практиці, життя відчутно не змінилось…та я залишаюсь вдячним тим людям, які організовують подібні курси саморозвитку! Дай пан Біг їм здоров’я!
продовжую свій шлях…вільного  кобзаря, і точно знаю, ці знання – мені тільки допоможуть)

]]> http://pashnyk.org.ua/2009/12/shlyah-istynydoroha-do-sebe-vipassana/feed/ 14 http://pashnyk.org.ua/2009/09/kobzar-shkrum/ http://pashnyk.org.ua/2009/09/kobzar-shkrum/#comments Sun, 13 Sep 2009 04:01:38 +0000 G3D http://pashnyk.org.ua/?p=121 Стиль: Folk, Bard
Якість: flac, 800-1000kbps
Тривалість: 00:31:04
Розмір: 199 MB

Представляєм вашій увазі ще один демо-запис вже відомого вам зі сторінок цього блоґу кобзаря — Віктора Пашника. Пісні виконані під акомпанемент бандури і покликані зачепити за живе, нагадати чиєї землі ми діти і продемонструвати всю красу і силу культури нашої нації.

До даної збірки ввійшли 12 композицій:

1. Дзвіночок
2. Україно моя (слова і музика Олеся Бердника)
3. Вітер віє (слова Тараса Шевченка)
4. Ой у вишневому садочку
5. Ішло дівча лучками
6. Коломия (слова Володимира Данькевича)
7. Ой під вишнею
8. Ніч яка місячна (слова Михайла Старицького)
9. Котику сіренький
10. Пироги
11. Била мене мати
12. Ох і не стелися
13. До праці (слова Наума Чермака)
14. Дзвіночок

Кобзар Шкрум - Віктор Пашник

Завантажити даний альбом в форматі FLAC на Hurtom.com

Тут присутні як кольорові, так і чорно-білі фото, проте головне — те, що несе у собі кожна з світлин: часточка тепла і щирості душі!

Для перегляду фото клацніть по мініатюрі ;)

[View with PicLens]

Слова пісні для охочих:

Казав мені батько
(Щоб я оженився…)

Українська народна пісня

Казав мені батько,
Щоб я оженився,
По досвітках не ходив |
Та й не волочився. | (2)

А я козак добрий
Та й не волочуся,
Де дівчину чую,
Там нічку ночую,
А де молодички,
Там я і дві нічки.

Покіль не женився,
Потіль не журився
Ні ложкою, ні мискою, |
Ні третьою колискою. | (2)

А як оженився,
Так і зажурився
І ложкою, і мискою, |
Ще й третьою колискою. | (2)

Як прийшов у хату,
Одно каже: “Тату!”
Друге каже: “Папи!” [мелодія 2 такту]
Жінка каже: “Бери шапку, |
Тікай к чорту з хати. | (2)

Тікай к чорту з хати
У поле орати,
А я собі, молоденька, |
Піду погуляти”. | (2)

Автор Фото — Йонаш (Чехія)

Далі було лише цікавіше. Почали обговорювати життя, минувшину і одна з дівчат (Оксана) — професійний астролог. Вона розказала, що по її прогнозу вона повинна щось собі витворити. Я ще пожартував, що у Львові докупимо їй костилі в разі чого. В місті Тренчин нас зустрів один з організаторів (Петр) і відвіз в мотель, де я наразі прожив 10 днів. Гарні краєвиди, чиста водичка, гірський вітер, цікава молодіжна компанія, неповторний проект — і мене, як людину близьку до Карпат занесло в Чехію в один район, де і є Карпати в Чехії! Називаються вони там Білі Карпати і територія носить назву Копаніци. Ну файно, шо Біг дав, те й приймаймо… Їхавши на фест, я думав що прийдеться там співати українських пісень, свою творчість демонструвати — ат ні, життє — то файний і великий урок… Прийшлось, та й з часом сам мав велике бажання грати і співати з усіма, зокрема з своїми дівчатами, яких прийшлось ще вчити співати там! Сама назва фестивалю говорить про те, що ми, слов’яни, є великим стовбуром прекрасного, сильного дерева і однією з ідей фестивалю було організувати і об’єднати нас — молодих, талановитих та амбіційних, які розмовляють різними мовами та несуть в маси свою автохтонну культуру.

Єден ствол відбувся. Я радий, що прийняв в ньому участь. Що ми там робили? Співали, грали, танцювали, ігрища влаштовували та дегустували карпатську природу та вітаріансько-вегетаріанську кухню під проводом словена Вільяма. Особисто я допомагав співати словену Мареку („В понделок дома нє будем“), білоруській скупині (пісня „О Баян“), чешській скупині (пісня на слова Яна Амоса Коменського та пісня „Мези горами“). Зі своєю групою виконували „Кину кужіль на полицю“, „Несе Галя воду“ та підігравав Олесі Сінчук з Києва в авторській композиції „Заповідник Всесвіту“ з Дім’яном з Білорусії і з цією ж Олесею Сінчук імпровізували, я зокрема грав на барабані. Окрім того я встиг вивчити кілька польських пісеньок. Чим можна продовжити? Ага. Про астрологічний прогноз. На другий день :) перебування на базі, моя україночка, яка собі прогнозувала біду зламала ногу і ще тиждень ходила і думала, що все гаразд і пройде. Оксаночці я б дав медаль за терпіння і диплом за талант, бо, не маючи музичної освіти витягувала дуже гарно партії в піснях. ДЯКУЮ!

Всі учасники

Все було: розповіді про історію і культуру копаніцьких поселень в Карпатах, і, до речі, старий копаніцький діалект я розумів без перекладу, а сучасну Чеську мову доводилось перекладати, чи просити людей говорити повільніше. З 25 квітня по 1 травня ми сиділи, і грали, відточуючи репертуар. Хоча скажу вам чесно — цього було мало! Далі був концерт в місті Злін, де я нарешті зустрів перших українців-емегрантів. Щиро дякували… Режисер Томаш Кочко в сценарій концерту поставив пісню Олеся Бердника в моєму виконанні „Україно моя“, яку до кінця підспівували всі учасники фестивалю, а хором польська скупина „Мембраса“. Потім ми переїхали ще в якісь міста, де нас добре приймали, вітали і частували. Потім була Остравська консерваторія, де відбувся гарний концерт, на жаль при малій кількості слухачів.

В місті Жешув (Польща) нас приймали на рівні міста і все було дуже й дуже добре. Що там? Погуляли, подивились на архітектуру, я пофоткав цікаві ідеї по роботі з деревом і нарешті після майже двох тижнів ближньої Європи ми переїхали до нас, у Львів. У Львові ми виступали на площі Ринок (сцена до дня міста). Сценарій той самий, але нарешті ми з полячечкою Ренією заспівали пісню „Ішло дівча лучками“. Від її вимови наших українських слів я просто кайфував. Ну що вам ше сказать? Медитував, займався йогою, покуштував дуже багато різних невідомих страв, подивився на квітники — моє велике захоплення, щось прикупив троха із квітів, а також отримав подарунки: диски, квіти і з Божою допомогою, не прощаючись (по-англійськи), я відбув в свої рідні Кулачківці. Про те чим я там займався розкажу у наступній статті. Дякую. Чекайте! ;)

З.І. Ілюстрація до анонсу про фестиваль цілком влучно передбачила заключний номер концерту проекту „Єден ствол“, де білоруси показували танцювально-містичний номер „Руни“. То була СИЛА! І є…

До збірки ввійшло 11 композицій, як досить відомих, так і порівняно нових. Відлік часу ведемо від весняного рівнодення, коли цей альбом був записаний на старовинний ламповий мікрофон у домі талановитого музиканта, фізика і просто хорошої людини — Юрія Молдавського, який проживає у місті Нижній Новгород (саме там відбувався запис).

Пісні:

1. Насолоджуюсь життям
2. Над рідною хатою
3. Ніч за вікном
4. Дяка
5. Я не сказав останнього слова
6. Комусь вигідно
7. Часу не гай
8. Вічне
9. Зима
10. Хто знає?
11. Ми обов’язково з тобою зустрінемось

Завантажуйте, слухайте і насолоджуйтесь!

Ну що, будем там співати, грати й танцювати ;). Вчитимемось співпрацювати й дружити. А взагалі-то все цікаво, бо я вперше виїжджаю в „конкретну“ Европу. Подивлюсь, відчую та поділюсь враженнями. Чекайте мега-великий заряд позитиву з відгуками про фестиваль і обов’язково з світлинами!