привіт Бодику!

починаю писати про себе!

народився колись,в 1980 році,в селі Кулачківці,

Снятинського району,Івано-Франківської області.

як і всі діти – спочатку дитячий садочок,потім школа,але так сталося,що в рідному селі,9-ий клас я вже не закінчив.

сосідка і подружка  Оксана сказала що в сусідньому,через поле –

селі набирають дітей до спеціалізованої школи з музичним нахилом,як відділення коломийського пед.училища.

в музичній школі я грав на трубі,а такого інструменту там не було в переліку,та сівши на раму велосипеда,я разом з батьком поїхав назустріч долі…

прослуховував мене дорогий мені зараз Петро Василович(саме Василович Корж,в цьому селі,і поважати це необхідно

)я “попав” в це училище на рік,і воно виявилось моєю такою собі “перевалочною” базою в інший  равчальний заклад!

в 1995-му році,коли в нас на заході України за поступання в навчальний заклад треба було заплатити 1000 долярів хабара,я, по настанові знайомого,поїхав на Київщину,Кагарлицький район.село Стрітівка.

там я провів подальші 4-и роки свого життя,в Кобзарській школі!

то були сильних,щасливих і не дуже,чотири роки,я вчився я грав і співав,футбол.волейбол,походи на ставок,завжди пресинг зі сторони місцевих…але важливим було все,нас безкоштовно навчали кращі викладачі зі столиці,навіть вчили ремонтувати і виготовляти бандури,а ще ми спілкувались і жили в умовах  всього українського.

багато хлопців не мали музичної освіти,а моя база, мені стала в нагоді,із-за цього, мене деколи відпускали з занять,щоб я позаймався додатково,що я в перші два роки дуже любив робити.

як не згадати про Василя Стьепановича й Антоніну Іванівну Литвинів,які всім серцем переживали за нас,допомагали,любили…

Знаю що і зараз Галина Михайлівна Іванова,є директором цього закладу,за що і їй дяка,бо були тяжкі часи коли годували нас тільки гречкою,але та гречка була,і ті хто здалеку,як я, хочеш не хочеш,а їли…)

пам’ятаю всіх викладачів вихователів і працівників Школи,особливо, баб Зіну,баб Таню,Баб Дуню,які нас терпіли в гуртожитку!

а потім,після закінчення,я хотів,як нормальний чоловік піти в Армію, але все склалось інакше.

нове тисячоліття,я з друзями Олексою Миколайчуком і Петром Труфином,зустрічали в Кам”нець-Подільському Державному Університеті ім. Івана Огієнка,та в тому ж новому тисячолітті,з Олексою, ми перебрались в Чернівці на чисто музичну спеціалізацію,на кафедру музики  до професора Андрія Кушніренка!

там вже ми відчули смак самостійного , дорослого життя.

на перший в своєму житті фестиваль,як не дивно,я потрапив коли мені було – 18 років,то було ще в Кобзарській школі…мої однокашники пройшли перший тур відбіркового конкурсу на фестиваль Червона рута,і один з учасників відмовився їхати далі,думав що нічого не вийде! мене попросили допомогти,я не відмовився, і ми потрапили на Червону руту “99, в місто Дніпропетровськ,як гурт ” Велесич” – то був мій перший,але сурйозний фестивальний досвід!

а потім ми З Олексою Миколайчуком декілька раз вигравали “Сурми Звитяги”,в тому числі і гран-прі,брали другі місця на “Байді” м.Тернопіль та “Вихід на Полонину” в м.Путила(правда з нами були Івась Григоряк та Шаманський Костя,який тоді був у армійській відпустці, перше місце на “Україно,зоре моя ” в Донецьку, та наша маленька гордість – Перемога в жанрі авторська пісня та акустична музика на “Червоній Руті-2003” м.Київ де я виступав разом з двома товаришами,талановитими музиками- Олексою Миколайчуком(бандура),та Івасем Григоряком(соло-гітара) гурт “ЗаУ” м.Чернівці.

з 2004-го року активно подорожую і співаю Україною і близьким зарубіжжям,як на вулиці так і на фестивалях))

з 2005-го року я приєднався до спільноти незалежних творчих людей позитивного спрямування, до “Каравану Сонячних Бардів”,і з цією прослов’янською спільнотою,яка активно впливає на відродження Родових традицій,фольклору,писемності і навіть харчування,проїхав багатьма країнами колишнього Союзу,де всюди співав рідною мовою!

в 2009-му році записав два презентаційних диски,під гітару авторські пісні – “Сонячна Ніч”, та пісні в супроводі бандури – “Кобзар Шкрум”.

на даний момент живу і працюю у Вінниці,вчусь малювати,і співпрацюю з досить відомою студією…

 колеги


9 коментарів до “привіт Бодику!”

  1. business сказав:

    Часовоярський вогнетривкий комбінат предоставив нам для проведення читань прекрасне приміщення свого будинку культури. На заході “непомітно” знаходився відомий скульптор, наш земляк, видатний донбасівець Петро Антип. Але перед дітьми він виступив і сказав так же красиво, як ліпить і висікае з каміння свої шедеври. Приємні моменти нагородження переможців.

  2. Татьяна сказав:

    Здравствуй Витя!
    Впервые я увидела тебя и услышала твои песни на концерте в Тольятти, вы приезжали с Караваном. С тех пор я периодически слежу за твоим творчеством. Ты очень талантливый человек, песни потрясающие, душевные. Желаю, чтобы все твои мечты исполнились, будь счастлив!

  3. Віталій Куц (Хмельницький. Вальс Бостон) сказав:

    Віктор, ми з тобою познайомилися на бардівському фестивалі “Вальс Бостон” і взяв у тебе твій номер толофону, але коли передзвонив на другий день, то жіночий голос мені приємно відповів, що я помилився… Дуже хочу з тобою зустрітися і нормально поспілкуватися. Відчуваю, що можу бути тобі корисним у будь-якому випадку. Ти мені навіть більше цікавий як людина. Особливо твоє мислення. Може зкинеш на е.адресу номер свого мобільного.

  4. Ірина сказав:

    Вікторе, дуже вдячні Вам за концерт у Дніпрі – залишилися дуже світлі спогади і відчуття ніби доторкнулися до безмежного всесвіту.
    Дякуємо і чекаємо на новиі альбом!
    Дай вам Боже!

  5. Татьяна сказав:

    Чи то вогник, чи то що
    Так торкнуло моє серце не на мить?
    І воно, мов, ожило,
    Але зцілене солодко так болить.

    Чи то слово, чи мета,
    Що то є за ліки для душі моєї?
    Що до слова того все мене верта
    Або, може до душі твоєї.

    Чи то очі, чи то спів
    Ніжний, сильний, Богом даний.
    Мабуть ти Його зустрів,
    Мабуть Ним ти був обраний.

    Любо, радісно мені,
    Так, що ніченькою темною не сплю
    Я впізнала рідну душу на землі
    І тепер я, ніби, знов живу, люблю!

    Все, что я почувствовала, когда услышала и увидела вас, все в этом стихотворнии.
    Спасибо за то, что Вы есть и за то, что Вы делаете!!!

  6. Татьяна сказав:

    Вона тебе знає і чує,
    Бо для тебе вона існує.
    Для тебе вона співає,
    Лишь тебе так ніжно кохає.

  7. Татьяна сказав:

    Вона тебе знає і чує,
    Бо для тебе вона існує.
    Для тебе вона співає,
    Лише тебе так ніжно кохає.

  8. atalossforaword сказав:

    и коли-небудь думаю, техасець в США буде слухати вашу музику?
    Ваш голос і твій талант дійсно подарунок!
    Сподіваюся, що ви прийшли в Техас-небудь!

Залишити Коменар