Коментарі до Новий альбом Віктора — Сонячна ніч

Від: Юрко

Юрко — Wed, 22 Jul 2009 08:52:15 +0000

Вітаю тебе Вікторе!Рідна земля чекає тебе дома, вона теж за тобою сумує! Повертайся до неї! Москалі м’яко стелять та спати твердо!

Від: Lara

Lara — Fri, 19 Jun 2009 22:32:18 +0000

Привіт, Вогнику! ;)
Най живе інтернет, який з”єднує людей, що так далеко! :)
Ти знаєш, мені вже совісно казати, що я у дитинстві перечитала купу книжок про індіанців, від Купера до Майн Ріда, бо наше листування може перетворитися на: “я також, мені також” :)) Але якщо ми вже зачепили таку цікаву тему про прізвиська, то я її ще трохи поексплуатую :) Я багато читала Ошо. А він при посвяченні своїх учнів у саньясу давав їм інші імена. А я подумала собі, цікаво, як би він мене назвав? І мені одразу прийшла відповідь: Спонтанна Медитація :) Бо оскільки я людина почуттів, а не логіки, то свідомо практикувати медитацію я не можу, мені не цікаво. Але інколи я ловлю себе на тому, що роблячи щось, я спонтанно впадаю в медитацію :) І тоді це чудовий досвід, свіжий і неповторний :) Але все-таки, думаю, що будь-яке ім”я, навіть дуже підходяще, це такий собі ярличок, з яким ми ототожнюємося і трошки себе обмежуємо. Адже сутність наша не має назв, вона вічна і безкінечна :) Та все ж у цьому світі ми маємо якось ідентифікуватися, то нехай наші імена хоча б нам подобаються :)
Раз ти на студії, то це значить, що ти будеш записувати пісні? :) Це добрий знак для нас :) То ти знову нас порадуєш? Це так добре. Знову подаруєш частинку своєї душі, і від того вона в тебе стане ще більшою і яскравішою :) Дякую!
А це тобі від мене :):
Краса, гармонія у всіх речах, дрібницях,
Відточена симфонія струнка.
Краплини сонця в лісових суницях,
Дощу акорди в гомоні струмка.
Нехай у тебе все буде добре! :) Бувай!

Від: shkrum

shkrum — Fri, 19 Jun 2009 09:26:22 +0000

pryvit Lara!
Dyakuyu za klasnyj lyst!tak dobre shho v lyudey e ci tradycii z prizvys’kamy,vony – spravdi tochnishe vidobrazhayut’ sut’ Lyudyny.
ya kolys’ zahoplyuvavsya opovidannyamy pro indianciv,i meni duzhe podobalas’ ihnya tradyciya nazyvaty ditey azh pry iniciacii posvyachennya v choloviky?chy zhinky – todi tochnishe mozhna bulo pobachyty indyvidual’nu pryrodu…
ya vzhe na studii,Lara,skoro budu vpryagatus’…
shhasty)

Від: Lara

Lara — Tue, 16 Jun 2009 15:27:50 +0000

Привіт!
Я рада, що тобі цікаво, а то я вже вчора подумала, а чи не забагато філософії? :) Але ж то не теорія, а все із власного досвіду, свої рідні “граблі”, гулі і синці :)) Так вдало ти про внутрішній лабіринт сказав :) Справді буває так там заплутаєшся, що й годі розібратися, що до чого, де справжнє, де чиєсь, а де ще всякі комплекси притаїлися і зуби шкірять нишком :) В мене інколи таке буває, що я не знаю, а яка ж я насправді. Але десь колись прочитала, що людина із постійним характером це вже вважай труп готовий, адже насправді людина – це процес, і вона й має мінятися весь час, як ріка, що вічно плине :) Тому я трохи заспокоїлася і звеселіла, а то вже зовсім була себе загнобила :)
А справді цікаве у тебе прізвисько :) То що, тебе краще Шкрумом називати, чи це тільки близьким друзям можна?
Мене теж завжди цікавило походження імен, прізвищ. Я своє все ніяк не можу толком розгадати. Джемесюк – перша частина явно десь зі сходу, а закінчення вже українське причепили :) Десь теж випадково прочитала санскритське слово “дві джему” – “вдруге народжений”, це у них так просвітлених називали. Але ж я розумію, що при бажанні можна все підігнати, а насправді все може виявитися дуже банальним :) Тому я не заморочуюсь. І взагалі, не в цьому суть, назвати нас могли як завгодно. Хоча може ім”я якось і впливає на нашу долю. Моє ось із грецької перекладається “чайка” :) Може тому й тягне літати :))
А в селі моїх батьків, до речі, всіх називають не по прізвищам, а саме по прізвиськам, і вони тягнуться із покоління в покоління. Та ще й такі смішні бувають :) Ми колись всі разом навіть список складали, всі, які пригадували, записували. Народ завжди точно бачить основні риси людей і влучно називає :)
Рада, що віршик прийшовся до часу :) Твої пісні мені теж дуже допомагають. Отак собі їдеш кудись, навколо місто, гамір, а у навушниках такий гарний голос співає такі гарні пісні. Цікавий контраст виходить :) Все у житті побудовано на контрастах, і це чудово :)
Ну, бажаю тобі вдало з”їздити до козаків і здійснити всі плани і задуми, та ще й нехай щось буде несподіване, незаплановане і цікаве :)
Будь здоровий і бадьорий!

Від: shkrum

shkrum — Tue, 16 Jun 2009 09:58:19 +0000

привіт Лара!
ти – мені такі гарні листи пишеш,що зразу хочеться відповідати…
я з усім, написаним Тобою – згідний,і сам пробую знайти ті скарби, в своєму внутрішньому лабіринті,!
так,перейдемо до прізвиська Шкрум.все просто – це справжнє Родове прізвисько,яким називали ще мого Прадіда. В Роду всі займались скотовбивством, а я ось не вдався, став музикою…
Шкрум – означає попіл(Іскра,струм),це з румунської мови(скрум),а по-нашому,з тих місць звідки я родом,це слово означає скоріше запах диму,ніж попіл.
А колись знайшов,досить випадково,фразу на санскриті,з коренем Шкрем.і вона перекладалась як “священний вогонь”,от такої!
я з дитинства звик до нього,і знаєш,як буває – встидаються люди такого,а мені навпаки – подобається!скажу ще голосніше,я з цим прізвищем себе більше асоціюю,ніж з ім”ям Віктор)))
а твій куплет,став відповіддю на деякі мої питання,дякую Лариса.
я сьогодні виїжджаю в Краснодар,до Козаків.
так цікаво поспівати в тих місцях на вулиці)
хоча в мене інші плани)
бувай здорова!

Від: Lara

Lara — Mon, 15 Jun 2009 22:09:55 +0000

І бажаю тобі, щоб всі твої нові бажання здійснилися :)

Від: Lara

Lara — Mon, 15 Jun 2009 22:05:57 +0000

Привіт, Вітю!
Ну якщо вже мова про імена зайшла, то що ж означає твій shkrum? :) Я вже думала-думала, але марно, мабуть це щось відоме тільки тобі :) Або може я така темна і нездогадлива :)
Мені дуже близьке це розуміння, що треба бути вдячному за те, що Бог дає, адже він дає саме те, чого ми потребуємо. А ще зараз у мене саме час виховувати у собі терпіння, адже терпіння це мабуть міра нашого довір”я Богу. Коли все навколо рушиться і складається зовсім не так, як ти це собі хотів, так легко почати ремствувати і жалітися, і так важко потерпіти і сказати: дякую, Боже, за все, що даєш, мабуть це саме те, що мені потрібно зараз :)
У мене теж розвиток відбувається завжди через незгоди і труднощі. Це справді треба просто прийняти, як факт та й не перейматися :) Вчора і віршик написався з цього приводу, але трохи не закінчений :)

Що краще – безкрилою бути і жити в спокої?
Закреслити, знищити мрії своєю рукою?
Так боляче крила зростають, снаги набирають,
Несуть в далечінь, не питають, у безвість злітають…

А щодо мандрів… Так, звісно цікаво побачити світ, але справжня подорож, яку справді варто здійснити, це подорож у свій внутрішній світ :) Там стільки всього, безліч відкриттів, тисячі скарбів. Це саме ті скарби, які варто копити на відміну від усякого речового мотлоху, адже все одно підемо туди, звідки прийшли, і так само з порожніми лапками :) А той досвід душі, що зможемо здобути, живучи тут, тільки й візьмемо з собою.
Але, щоб летіти на двох крилах, не шкутильгаючи, треба радіти і насолоджуватися й цим матеріальним світом, адже він теж такий чудовий :) Хай живе гармонія :))
Бувай!

Від: Shkrum

Shkrum — Mon, 15 Jun 2009 11:44:30 +0000

але дорога завжди піднімає настрій,що поробиш – звичка!
я і зараз пишу, а думками в дорозі – до побратима в Краснодар на студію!
отаке життя…)

Від: shkrum

shkrum — Mon, 15 Jun 2009 09:41:11 +0000

привіт Лара!
То ти й справді Лара,а то придумовують люди зараз такі ймення собі, на Американську манеру,що трохи нефайно…і з чого хочеться посміятись!
твій лист – надзвичайно тематичний для мене,Лариса,бо я це все добре знаю і розумію,а з соціуму,як і багацько інших людей – не втічу,бо прив”язані сильно ми, до благ, цього ж таки, соціуму!
Життя завжди підносить купу несподіванок,і приходиться по-всякому,я знаю що я не святий,але прагнути є до чого…та і слава Богу,вже не малий, щоб хотіти завоювати весь світ.
Треба радіти, або вчитись радіти малому, тому що тобі під ніс сує простір…а буває що відмахуєшся, і ситуація відступає, а ти – залишаєшся один зі своїм великим бажанням і людською незадоволеністю, тому що не взяв те,що тобі запропонував сам Бог(умовно кажучи,або й не умовно,хто знає?)!
драматичні обставини – то наші уроки, і так найчастіше ми ростем духовно, що зробиш!
в мене тільки так!
…а на рахунок моїх мандрів,то я скажу чесно – надоїло це мені,їздити да їздити – “толку” мало!
відхіпував.світ побачив.зрозумів що він весь гарний.не місце красить людину.в мене з”явились дорослі бажання.і я зараз ними живу.
всього доброго!

Від: Lara

Lara — Sun, 14 Jun 2009 20:27:22 +0000

Привіт, Вітю!
Мене звати Лариса, а Лара це так, скорочено :)
Прочитала про твою поїздку на фестиваль, цікаво ти час провів :) Я тут подумала, що потрібно мати справжній талант і неабияку мужність, щоб жити так, як хочеш, як вибираєш сам, а не так, як диктує суспільство, якому вигідно, щоб ми залежали від нього. І як радісно, коли люди не продають, не розмінюють свій талант, а залишаються самими собою, тоді й Бог їм допомагає, і усе навколо їм сприяє :)
Скажи, а у тебе ніколи не буває ситуацій, коли доводиться надягати якісь маски і трохи переступати через себе? А якщо бувають, то як ти з цим справляєшся?
Я помітила, що до чогось справді важливого людина приходить саме через драматичні обставини. Мабуть тільки так людина може пробудитися, стати чутливою та свідомою.
Якийсь у мене зараз дивний настрій, думки розбігаються в різні боки і не тримаються купи, тому лист вийшов трохи сумбурний :)